Опис
Послухати альбом онлайн Angine De Poitrine – Vol.2
Angine de Poitrine — Vol.2 (2026)
Коли на початку 2026 року живий виступ канадського дуету на KEXP підірвав інтернет-алгоритми, світ нарешті наздогнав те, що віддані фанати знали ще з часів першого релізу. Поки скептики сперечалися, чи є горошковий камуфляж, маски з великими носами та піраміди на сцені просто вдалим візуальним трюком (гімміком), «Vol. 2» розставив усе на свої місця. Це не просто шоу — це маніфест майбутнього експериментального року.
Якщо перший альбом заклав фундамент їхнього фірмового мікротонального всесвіту, то на «Vol. 2» Шарль Тібо (Charles Thibault) та Марк Міньє (Marc Mignerey) виходять на пік своєї композиторської форми. Робота з петлями (лупами) та додатковими ладами на грифах тут доведена до абсолютного автоматизму, але замість сухої математики гурт видає неймовірно качовий, майже первісний грув. Секрет Angine de Poitrine в тому, що попри складні розміри та незвичні для західного вуха мікроінтервали, їхня музика міцно тримається тональних центрів «Мі» та «Соль» — вони не йдуть в атональний хаос, а змушують складні структури танцювати.
У цьому дикому музичному казані відчувається спадкоємність поколінь: залізна дисципліна interlocking-гітар у стилі King Crimson епохи 80-х, фанкова пружність Primus, несамовитість японського нойз-року Ruins, авангардний дух Френка Заппи та Gentle Giant, що раптово переплітаються з гіпнотичним вайбом краут-року та кислотного техно.
SIDE A
Перша сторона — це монументальний тріумф, знайомий мільйонам за культовою сесією у Франції, але в навушниках, позбавлена візуальних відволікань, вона відкривається зовсім інакше.
Fabienk розгортається навколо чіпкої, звивистої фігури в розмірі 7/8 (або 14, якщо рахувати до кінця). Справжній катарсис настає на третій хвилині — коли лавина звуку перетворюється на один із найпотужніших і найщільніших грувів десятиліття.
Mata Zyklek засліплює ультра-синкопованим вступом, що веде слухача крізь чистий п’ятидольний розмір та містичні фригійські відтінки, поки Клекс видає настільки швидку та розмиту роботу на хай-хеті, що вона здається майже людськи неможливою.
Sarniezz закриває сторону дивним, «п’яним» вальсуванням. Поки бас веде свою лінію впевненими кроками на 4/4, гітарний риф у середній секції ламає простір на 6 долей, створюючи розкішний дисонанс у найкращих традиціях прог-року.
SIDE B
Друга сторона платівки — це територія, куди не заглядала жодна камера KEXP. Тут гурт експериментує з формою та динамікою в абсолютній темряві студії.
Utzp — найдовший трек альбому, який звучить як божевільна подорож на Балкани через призму спагетті-вестерну або кантрі-панку. Потужний мінімалістичний кач, що викликає стійкі асоціації з Minutemen, розганяється, обростає вигадливими мікротональними орнаментами та затихає у ламаному, крихкому фіналі.
Yor Zarad — стрімка, зациклена математична атака в тональності Соль-мажор у розмірі на 7 долей. Трек наповнений фальшивими фіналами, різкими «стоп-стартами» та важким, монотонним качанням між G та A-flat, яке буквально вдавлює слухача в крісло.
Angor — гіпнотичний аутро-маніфест. Альбом закривається пульсацією однієї ноти Соль. Поки ритмічна основа занурює у 6/8, барабани накладають прямий малюнок 4/4. Цей мікротональний хэві-психоделічний моноліт не відпускає до останньої секунди.
«Vol. 2» — це доказ того, що Angine de Poitrine не затиснуті в рамках власного концепту. Зніміть маски, вимкніть екрани — залишається чиста, пульсуюча енергія майбутнього.
